А чи замислювалися ми над тим, що ми читаємо дітям на ніч? Скоріш за все, це наші улюблені казки, які ми знаємо з дитинства. Вони повинні були б навчати наших дітей моралі, показувати різницю між добром і злом, а також мотивувати бути героєм-рятівником, коли ображають слабкіших. Насправді, вони закладають у підсвідомість дитини певну модель поведінки, яка ще й підкріплюється сімейними відносинами, і таким чином, змушують вже дорослих людей постійно попадати в мелодраматичні ситуації, з яких дуже важко вибратися. Про це ще в 1968 році написав Стівен Карпман у своїй статті «Казки та аналіз сценарію драми». Саме він вперше описав «Драматичний трикутник», як психологічну й соціальну модель взаємовідносин між людьми, а також розробив шляхи виходу з нього для збереження психологічного здоров’я.

Повернемося до казок і тому, як вони зв’язані з життєвими драмами. Тут важливо ще відмітити, що існує неформальне розподілення казок на таких, що для дівчаток, і на таких, що для хлопчиків, і це ще більше поглиблює проблему.

Як ми знаємо, всі діти приходять у цей світ уже з закладеним характером. Хтось спокійний, хтось активний, хтось допитливий, хтось творчий, хтось мрійник, хтось дослідник, хтось має в собі всього потроху. Отже, всі – різні! І ось, коли ми, як батьки, читаємо казку, то дитина закладає наступну інформацію у свою підсвідомість:

Є головний герой. Він добрий, чуйний, турботливий, винахідливий, довірливий, любить природу і тварин, свою сім’ю і всіх людей на світі, цінує дружбу, мріє і йде до поставленої цілі. Якщо це казка для дівчинки, то головного героя (в основному, героїню) всі ображають, відносяться до нього (неї) несправедливо, намагаються його (її) позбавитися і змушують займатися важкою працею. Що ми зараз відчуваємо? Вірно – жалість! І тут йому (їй) на поміч приходять дерева, пташки, тварини, феї та інші чарівні істоти. І як нагороду за всі свої страждання, головний герой (героїня) вкінці отримує скарби, весілля і палац. І жили вони довго і щасливо! А зараз що відчуваємо? Радість, а в той же час заздрість? І я так хочу!?

У казках для хлопчиків події відбуваються по-іншому. Головний герой (героїня) мають Велику мету (в основному, це боротьба за справедливість, рятування цілого народу або визволення близької людини). Він (вона) йде до неї, незважаючи ні на які перешкоди. На шляху йому (їй) зустрічаються темні ліси, скалисті гори, дикі тварини, розбійники, дракони і заздрісники. Тільки вірні друзі можуть допомогти пройти цей шлях до кінця. Що відчуваємо? Співчуття? Злість по відношенню до негативних героїв? Пройшовши всі перешкоди, знищивши все і всіх, хто стояв на шляху, досягається Велика мета. Головний герой (героїня) отримує славу, визнання і дари. А зараз що відчуваємо? Гордість? І не важливо, що тварини вбиті, голови відрізані, а заздрісники заколоті в чесному бою!?

Де ж тут мораль? Виходить, щоб досягти слави, достатку та визнання, треба або зайняти позицію жертви і чекати, поки тебе врятують, або йти по головам і проходити перешкоди. Тільки не треба забувати, що у кожного зла є своя правда. А це значить, що головний герой в один момент, в залежності від обставин, займає позицію жертви, кривдника чи рятівника. І ось він сам стає заручником цих обставин. Чи все ж таки своїх переконань??? Хто створює ці ситуації? Я чи всі навколо мене?

Розуміння проблеми – перший крок до її рішення!