Сьогодні був особливий день. Я була на дуже важливій для мене зустрічі. Цу було побачення з моїм сином. Так! Саме побачення! З тим трепетом, з яким ми до нього готуємося, й особливим відношенням до часу, проведеного разом.

Ми завчасно визначили день, час і місце зустрічі. Я з нетерпінням чекала моменту, коли ми зможемо побути разом і забути про нечищені зуби, загублені речі, неприбрану кімнату, лекції на тему впусту витраченого часу за іграми та інші моменти, з якими ми стикаємося в повсякденному житті.

Сьогодні ми обговорювали глобальне потепління, проблеми людства і забруднену планету; особисті переживання, друзів, минуле і майбутнє, наші спільні спогади. Ми сміялися, пили каву (я) і холодний чай (він) і не помітили, як пролетів час, і нам знов треба було повертатися в повсякдення та побут, зайняти ролі мами і дитини і продовжувати проходити нашу школу життя.

Йому 12, але він поводить себе, як чоловік. З ним цікаво. З ним є, про що поговорити. Я відчуваю, що він поруч, але іноді ніби на різних планетах…. Такі моменти, як сьогодні дозволяють занирнути в світ один одного.

Мамі дуже важливо залишатися жінкою, цікавою своєму сину. Тією жінкою, з якою він підсвідомо буде порівнювати своїх «гьолфрендів» ?. А це мотивує розвиватися, читати і йти в ногу з часом.

Тепер я з нетерпінням чекаю побачення з моїм молодшим сином. Йому 9. Він веселий, цілеспрямований і знає, як поводитися з жінками (навіть маленькими) ?

Але це вже інша історія ?