Був у мене друг. Мені було 18. Йому 25. Гарний, стрункий, розумний, перспективний, з гарної сім’ї, з вищою освітою. Подобався мамі. Подруги заздрили. Що ще треба!? Але щось всередині мене казало: «Ні!». Тоді я наполегливо стверджувала, що дружба між чоловіком і жінкою існує, що ми цікавимо один одного, як особистості…бла…бла…бла… Він не здавався. Телефонував на домашній (мобілки були на той момент дуже дорогими, та й зв’язок також). Ми розмовляли, доки через 30 хвилин не обривався зв’язок. Потім він передзвонював, і ми розмовляли далі. І так до 2-3ї години ночі. Наступного дня я з червоними очима йшла на навчання, і ніякий мейк-ап не рятував мене від запитань, чим я займалася вночі… Він знайомив мене зі своїми батьками. Я тільки посміхалася, розуміючи, що це зайве. Він дарував квіти і цукерки моїй мамі, сподіваючись, що вона може вплинути на моє рішення. Але на кожну спробу мене поцілувати отримував, як ляпас: «Ти що!? Ми ж друзі!!!» Те, що тоді відбувалося, я зрозуміла лише з часом. Зараз я знаю, що це моя інтуїція казала: «Ні», тоді як всі навколо стверджували: «Як тобі пощастило!» І якби я тоді більше прислухалася до своїх відчуттів і менше брала до уваги суспільну думку, то не морочила б голову ні собі, ні йому (ну, і багатьом іншим таким «друзям» ?)

Доведено, що нам потрібно 7 секунд, щоб на інтуїтивному рівні прийняти чи не прийняти людину. Цього часу достатньо, щоб первісній жінці в нас просканувати чоловіка на генетичну придатність для нашого потомства, наша душа розпізнала в ньому рідну душу, а гормональна система зробила викид речовин, потрібних для притяжіння чоловіка або для його відторгнення. Через 7 секунд включається мозок. Саме він розкладає по поличкам усю інформацію, зважує всі «За» і «Проти», займається аналізом ситуації, що склалася, плануванням майбутнього і збереженням існуючих досвідів. Але рішення вже прийнято! В перші 7 секунд!!!

Щоб зберегти свою енергію, сили, час, а можливо, навіть здоров’я і життя, достатньо прислухатися до своєї інтуїції і тим сигналам тіла, які воно подає в перші 7 секунд. Використання наших ресурсів, закладених природою, робить на гармонічними, щасливими та наповненими. Для цього треба всього лише зануритися в себе і винести скарбницю на поверхню.

Щоб побачити красу підводного світу своїми очима, треба пірнути. Та чи зважимося ми це зробити наодинці, без належного обладнання й інструктора, знаючи, що там глибоко, страшно і живуть акули!?!? А скарби ж тягнуть… ?‍♀️

Мені пощастило. Коли прийшов мій час пірнути на глибину, де страшно, поруч були надійні й досвідчені «інструктори по дайвінгу всередину себе». Пройшов час – і тепер я супроводжую інших в пошуках їх скарбів ?